Збережемо наш скарб – рідну мову
    
                Знаю, звідки радість, щастя і пісні, –
                Це, як сонце зранку у моїм вікні,
                Це, як роси ніжно сяють на квітках,
                На взеленених полях.
                
                Це, як чути мови ніжнотонний плин,
                Кожне слово дивне – сяєво перлин.
                Із народам мови рідної красу,
                Гордо у віки несу.
                
                І немає сили і такого зла,
                Щоб ця мова рідна в небуття пішла.
                Ось тому-то вірою у моїм вікні
                Сяють райдуги-пісні.
                
                Мово наша рідна, пісня солов'я,
                Мово українська, гордосте моя...
                Кобзареву думу –  вічний заповіт – 
                Чує неозорий світ.  
                                                           О. Ющенко